Найбільше дратує — це свята. Я був безробітним і проводив кожен день у Web3, але коли настав Фестиваль середини осені чи Національний день, усі друзі та родина були у відпустці і мусили зібратися разом. Це найвиснажливіша частина. Група людей, яких я майже не бачився рік, збирається разом, не знаючи, що сказати, прикидаючись близькими і ламаючи голову, шукаючи нові теми, але випадково кажучи щось не те, злиться і тримаю образи. Це неймовірно виснажує. Після однієї зустрічі я поспішаю на наступну, перетворюючи себе на офісного працівника 😅

Вам все одно потрібно бути обережними. Якщо ви не знайдете чіткої причини крадіжки, після відкриття виведення коштів дуже ймовірно, що ще до того, як користувачі виведуть гроші, хакери першими втручаться, і ситуація вийде з-під контролю. Якщо зняття коштів доведеться знову закрити, це завдасть ще більшої шкоди вашій репутації! Звіт Bitget про Фонд захисту за серпень 2026 року, опублікований 14 вересня, показує, що найвища оцінка фонду за місяць становила $441 мільйон, найнижча — $345 мільйонів, а середня — $382 мільйони. Щойно генеральний директор Bitget написав: Масштаб викрадених коштів переглянуто до $387,5 мільйона! Отже, ситуація серйозна, і ми не повинні втрачати пильність

Подарункова коробка 🎁 для середини осені #USDD насправді є стильною кемпінговою плитою зі складною підставкою. Візьміть плиту на пікнік у середині осені, їжте, милуючись місяцем, і вивчайте, як розбагатіти. Ось як має виглядати 😊 свято Є також вишукані місячні кекси, сповнені щирих 😻 думок. Щиро вдячний @usddio_cn @USDDecentralize $USDD Завжди стабільний і надійний, стратегія прибутку Smart Allocator також дуже приваблива! 🚀 Щасливого фестивалю середини осені! 🌕

Bitget зламано! Зловмисник перетворив більшість викрадених коштів у ланцюжку EVM у 67 982 ETH, приблизно $183 мільйони 25 вересня, за даними моніторингу Lookonchain, Bitget було зламано, було викрадено приблизно $351,6 мільйона активів. Хакер конвертував більшість викрадених коштів у ланцюгу EVM у 67 982 ETH, вартістю близько $183 мільйонів. Ончейн-моніторинг показує, що близько $180–$183 мільйонів активів було переказано з кількох адрес з тегами Bitget, включаючи ETH, BNB, AVAX, USDT0, USDC, USDT та XAUT. Після концентрації коштів за однією основною адресою їх розподілили щонайменше по шести інших адресах. Серед них новостворена адреса використовувала 19,67 мільйона токенів USDT0 з гарячого гаманця Bitget, купивши 7 1111 ETH приблизно за шість хвилин через UniswapX і 1inch Fusion, при цьому ціни деяких транзакцій були приблизно на 5% вищими за спотовий ринок. Генеральний директор Bitget Грейсі Чен провів публічну трансляцію з цього приводу, але поки що офіційне оприлюднення нових письмових висновків розслідування не було оприлюднено $ZEC

Після перегляду цього відео я зрозумів, наскільки складним насправді є конкурс есе «Нова концепція»! З сотень тисяч учасників залишилося лише двоє! Тоді Сун Ючен здобув перше місце на 9-му Національному конкурсі есе з новою концепцією та був прийнятий до Пекінського університету з падіння на 20 балів у незалежному вступі. Його загальний бал на вступному іспиті склав 650 балів. Чесно кажучи, навіть без цих 20 балів його бал був недосяжним для більшості людей. Якби він не вступив до Пекінського університету, то міг би легко обрати #TRONEcostar інших 985 університетів

Кредити працівників для інвестування в акції, бос обіцяє клин, що руйнується — хто справжня жертва цієї бізнес-трагедії в Сібеї? Сібей колись був еталоном для їжі в очах багатьох. Стояти в черзі дві години на страву, «Замовляй із закритими очима, кожна страва смачна» — ці етикетки супроводжують її багато років. Тоді мало хто міг уявити, що ця ресторанна компанія з 400 безпосередніми магазинами та оцінкою, що колись сягала 10 мільярдів юанів, одного дня зазнає тиску грошових потоків, невдалого лістингу, зниження оцінок і шкоди інтересам працівників. Багато хто приписує сьогоднішню проблему Сібею публічному виклику з боку Ло Юнхао, тоді як інші вважають, що він просто заздалегідь викрив давню проблему. Якщо подивитися на весь інцидент від початку до кінця, можна побачити, що він набагато складніший, ніж онлайн-скандал. Ло Юнхао, можливо, і розпалив громадську думку, але те, що справді привело Сібея до того, де він є сьогодні, стало результатом низки бізнес-рішень, накопичених за останні кілька років. Історія починається у 2020 році. Раптовий спалах пандемії завдав серйозного удару по ресторанній індустрії. На той час у Xibei було 400 безпосередньо керованих магазинів, багато з яких були призупинені, але витрати на оренду, робочу силу та ланцюги постачання залишилися. Цзя Гулун публічно заявив тоді, що з огляду на грошовий потік того часу, гроші компанії не вистачать більше трьох місяців. Для швидко зростаючого ресторанного бізнесу цей момент виявив реальну проблему: чим більший масштаб, тим вищі фіксовані витрати і тим менше простору компанії для коригування у надзвичайних ситуаціях. До пандемії Xibei покладалася на розширення магазинів для подальшого зростання, але пандемія змусила Цзя Гулун усвідомити, що покладатися лише на роботу ресторану важко для серйозних ризиків. Тож Сібей почав шукати підтримку капіталу. Це вибір, з яким стикаються багато компаній під час швидкого зростання. Коли компанії бракує готівки, вона сподівається, що капітал допоможе їй розширити масштаби; Але коли капітал надходить на участь, виникають нові вимоги, зокрема швидкість зростання, цілі щодо прибутку, плани IPO та прибутковість інвестицій. Капітал вирішив проблеми з короткостроковим фінансуванням, але також змінив напрямок розвитку компанії. Подальші зміни Сібея були тісно пов'язані з шляхом капіталізації. До пандемії Цзя Голун заявляв, що Сібей не розглядає можливість виходу на біржу. Але після пандемії його ставлення змінилося, і він почав приймати можливості ринку капіталу. Згодом Xibei залучив кошти, встановив цілі щодо ефективності та очікування лістингу серед інвесторів. З цього етапу виклики Xibei полягали не лише в тому, щоб зробити ресторан якісним, а й у тому, як стати компанією, що відповідає очікуванням ринку капіталу. Іноді ці два аспекти не є повністю послідовними. Щоб кейтерингові компанії здобули визнання капіталу, їм потрібно мати стандартизацію, масштабування та можливості швидкого відтворення. Внаслідок цього центральні кухні, системи ланцюгів постачання та стандартизація продуктів поступово зміцнювалися. Ці підходи не є за своєю суттю неправильними; вони можуть підвищити ефективність і допомогти компаніям масштабуватися. Але проблема в тому, що зі зростанням цінності компаній ефективності та відтворення споживачів щодо змін у цінах, досвіді та якості стає дедалі очевиднішим. Найбільшою конкурентною перевагою Xibei раніше була довіра споживачів. Багато людей були готові платити вищі ціни, бо вірили, що він пропонує кращі продукти та досвід. Коли споживачі почнуть відчувати, що ціна зросла, але досвід не покращується одночасно, стосунки між брендами змінюються. До 2025 року Сібей увійде у критичну фазу виходу на біржу. На цьому етапі найбільше компаніям потрібна стабільність. Але публічна критика Ло Юнхао поставила на Сібей величезний громадський тиск. Питання готових страв, ціноутворення та досвіду продукції викликали широкі дискусії. Для Сібея це не просто звичайна скарга споживачів, а серйозний шок громадської думки у критичний момент на ринку капіталу. Якщо компанії швидко визнають проблеми і внесуть корективи, це означає, що їм доведеться зіткнутися з зовнішньою переоцінкою своїх моделей продукту. Якщо вони наполягатимуть на реагуванні та боротьбі, вони ризикують подальшим зростанням споживчих настроїв. Сібей обрав другий варіант. Згодом компанія відкрила свою кухню, публічно відповіла на сумніви і вжила низку заходів, щоб довести, що проблем немає. Але в діловій комунікації є реальність: коли компанія стикається з споживачами, самі пояснення не обов'язково відновлюють довіру. Споживачів турбує не те, що сказала компанія, а чи змінився їхній попередній досвід. Після цієї суперечки очікування Xibei щодо капіталу були вплинуті. Раніше ринок зосереджувався на оцінці в 10 мільярдів юанів, але вона суттєво впала. Пов'язані звіти показали, що оцінка впала з 10 мільярдів юанів до близько 2,5 мільярда юанів, а потім ще більше впала до менш ніж 1,5 мільярда юанів. План IPO зазнає впливу, а також тиск гарантій ефективності. Капітальні домовленості, спочатку підписані для використання можливостей зростання, зрештою стають тиском, з яким компанії стикаються. Це поширена проблема, з якою стикаються багато компаній під час швидкого розвитку. Кожен окремий крок має свою раціональність. Фінансування — це виживання. Розширення — для збільшення масштабу. Стандартизація — для підвищення ефективності. Спринт за листингом — це для отримання більшого простору для розробки. Але коли всі ці варіанти об'єднані разом, компанії можуть поступово відходити від ядра свого початкового бренду. Для Сібея, можливо, найважливішою зміною є не вихід капіталу на ринок, а зростаючий розрив між капітальними цілями та споживчим попитом. І в усьому інциденті найпомітнішими були саме працівники. Щоб зміцнити зв'язок між працівниками та інтересами компанії, Сібей одного разу заохочував працівників брати участь у інвестиціях у власний капітал через кредити. Логіка того часу полягала в тому, що якщо компанія зможе вийти на біржу, працівники також зможуть поділитися перевагами зростання компанії. Ця домовленість була не рідкістю під час фази розвитку компанії, сподіваючись, що працівники стануть спільнотою спільних інтересів. Але проблема полягала в тому, що якщо компанія розвиватиметься гладко, це буде механізм стимулювання; Якщо компанія стикалася з серйозними ризиками, тиск, який несе працівники, був би дуже реальним. Коли бізнес зазнає краху, бос несе втрату активів і багатства. Але для звичайних працівників, якщо їхня інвестиція пов'язана з кредитами, вони можуть зіткнутися з тиском довгострокового погашення. Якщо капіталовкладення зазнають невдачі, вони можуть зняти кошти. Якщо власник бізнесу зазнає невдачі, він може відкрити новий бізнес, але звичайні працівники стикаються з справжніми тягарями життя. Це також найпростіше ігнорований аспект усього інциденту в Сібеї. Багато обговорень зосереджені на босі та капіталі, але мало хто звертає увагу на звичайних працівників, які справді залучені. Якщо дивитися на споживачів, вони насправді є важливою ланкою в цьому ланцюгу. Пандемія створила тиск на грошовий потік, змусивши компанії обирати фінансування. Капітал вимагає зростання, а компанії стимулюють масштабування. Масштабування змінює моделі продуктів. Зміни продукту впливають на споживчий досвід. Довіра споживачів падає, що, у свою чергу, впливає на оцінку компаній і капітальні плани. Весь процес утворює цілий ланцюг. Проблеми Сібея не спричинені однією людиною. Ло Юнхао лише зробив проблему видимою для більшої кількості людей. Те, що справді визначає напрямок компанії, — це те, чи зможе її довгострокова бізнес-логіка зберегтися. Яким би великим не був ресторан, у своїй основі він все одно має повернутися до споживача. Бренд може існувати лише тоді, коли клієнти готові платити. Лише коли існує бренд, капітал має цінність. Якщо компанія продовжує коригувати себе для цілей капіталу, але поступово втрачає визнання споживачів, то капітал зрештою втратить причину продовжувати інвестувати. Досвід Сібея насправді є мікрокосмом розвитку багатьох компаній останніх років. Пандемія змінила шлях розвитку багатьох компаній. Деякі керівники перейшли від операторів до звичайних людей, які шукають нову роботу, деякі увійшли в нові галузі, а деякі компанії змінили свій напрямок під тиском. Багато людей не мають браку здібностей, а радше стикаються з проблемами, з якими ніколи раніше не стикалися під час спеціальних циклів. Xibei більша за багато компаній, тому витримує триваліший тиск і має більше можливостей для адаптації. Але кінцевий результат показує більшій кількості людей реальність: після того, як компанія виростає великою, найважчим не є зростання, а збереження початкового наміру під час процесу зростання. У бізнес-світі капітал, працівники, споживачі, менеджери — у кожного свої інтереси та тиск. Справжній виклик — як зберегти баланс між цими інтересами. Історія Сібея ще не завершена. Але питання, які залишив цей шторм, варті того, щоб усі компанії замислилися: Чого справді має прагнути компанія? Швидше виведення на бірж, чи більш стабільну діяльність? Вищу оцінку чи більшу довіру користувачів? Простих відповідей на ці вибори немає. Але одне зрозуміло: кожна компанія зрештою має зіткнутися зі своїми користувачами. Адже те, наскільки далеко може зайти компанія, — це не лише цифри в капітальних книгах, а й те, чи готові користувачі й надалі її обирати.